обери місто
збірна туру
ГОЛ / СЕЙВ ТУРУ
2017-12-03 12:26:06
Володимир Біляєв: «Час не варто марнувати – він плине…»
Костянтиновича поважають в Запоріжжі – неодноразово доводилося чути про це від гравців і капітанів команд, які виступають в чемпіонаті «В9ку». Але він залишається «поза кадром», хоча його зусилля відчуваються майже в усьому… Не будемо голослівними – представляємо вашій увазі інтерв’ю з Володимиром Костянтиновичем Біляєвим, організатором чемпіонату «В9ку» в місті Запоріжжя. – Ви доклали руку до розвитку багатьох команд, у тому числі і літнього чемпіона «В9ку», так? – Ну там така ситуація склалася… Fu Tar, який спершу дав згоду, не зміг і відмовився в останній момент. У мене була доба на вихід із ситуації. І ми під цією назвою створили нову команду! Дякуючи регламенту турніру нам вдалося поступовою зібрати реально сильну команду, яка зрештою стала чемпіоном. – А чого ж вона провально виступила на Кубку України? – Життя перемінне, і тут є купа причин! Тут і об’єктивні, і суб’єктивні… Почнемо з того, що основні шестеро гравців взагалі не приїхали до Києва. А втративши стільки виконавців, і виступивши в такому складі – яка конкуренція? Навіть при цьому на першу гру в команди сил вистачило – Асоrns, який згодом був близьким до тріумфу в турнірі, ледве відбивався... – До створення ще однієї команди – «ХНА-Плаверс» ви, подейкують, також доклали руку… – Перш за все відзначу, що тут дуже важливо вказувати повністю – Хортицька Національна Академія і фірма «Плаверс» поєднали зусилля, щоби створити команду – бойову одиницю, а я просто виступив «посередником». Ми мріяли зробити реальну силу – не вийшло, судячи з перших матчів. Тим не менше триває процес становлення, і ще далеко не все втрачено. Судячи з попередніх матчів, команді часом катастрофічно не щастило. Частина її складу – ветерани, але є й «нахабна молодь». Їм би трохи взаєморозуміння, напрацювати зіграність і єдність – і «ХНА-Плаверс» буде готова кинути виклик будь-кому! – Чемпіонат Запоріжжя стартував, маючи в обоймі 12 команд – це перевершило сподівання? – Навпаки! Ми збиралися заявити 16-18, розбити їх згодом на два дивізіони. «В9ку» – вже пізнаваний турнір в Запоріжжі, він зробив собі ім’я, тож охочих взяти участь було чимало. Однак через те, що стартувати довелося в жовтні, коли ще не всі завершили виступи на великому полі, ми недорахувалися кількох потенційних учасників. – Одного по ходу втратили, а ще одного зберегли… – Ви про FC Deaf I FC Jet, я так розумію. Так, на жаль, ми недорахувалися FC Deaf, який зійшов з дистанції. Річ у тім, що цей колектив тримався на ентузіазмі Євгена Плечищева – він був усім – капітаном, організатором, спонсором. Коли його призвали до лав ЗСУ, замінити його було нікому, і колектив розпався. Із FC Jet ситуація геть інша. Ще напередодні старту я пропонував команді посилитися, але Григорій Кривицький, проявивши юнацький максималізм, запевнив, що все буде гаразд. І що? Один з матчів уже на старті вони відіграли вчотирьох, після чого розсипалися, як картковий будиночок. Довелося втрутитися – команду реанімували, доклавши максимум зусиль. Призвали на допомогу студентів. Бойову одиницю зберегли – оце головне! – Ну й нарешті давайте пригадаємо вашу подорож влітку до Каталонії… – Так, було таке. На жаль, з турніру «В9ку» ніхто не склав мені компанію, хоча планувалося, що це буде Дмитро Єсаулов – на той момент капітан СП «Радомир», а нині лідер «ХНА-Плаверс», однак він – людина зайнята, не зрослося. Як зуміли, ми зібрали найкращих, і гідно представили ФК «Запоріжжя» на кількох турнірах – у Лізі Європи, на Клубному чемпіонаті світу та чемпіонаті Європи з пляжного футзалу (всі турніри – 3х3). На мою думку, саме цей варіант гри є найбільш демократичним – треба лише три гравці, яким на пляжі навіть взуття не потрібно! Хоча збиралося їхати десятеро, а доїхало п’ятеро, ще один додався, примчавши з Ізраїлю… У Лізі Європи ми вилетіли одразу, отримавши по шапці від білорусів – 2:9. У Клубному ЧМ дійшли до 1/4 фіналу, де поступилися бельгійцям. А от у найдемократичнішому виді спорту стали переможцями на континенті! Каталонія впала з рахунком 4:1, Чехія – 2:1, Італія – 3:1. Вони, бідні, аж плакали… Так, поки що це екзотичний різновид футболу, але ми культивуємо всі напрямки.