2019-11-25 19:54:53

Дмитро Сисоєв: «Мрію виграти золоті нагороди всіх ліг Чемпіонату Києва «В9ку»

Капітан ФК «Нікос» обожнює футбол, а свою рідну команду назвав на честь сина, в якого таке рідкісне ім’я – Нікос. Так, уявіть собі!

Колектив з’явився на світ 19 січня 2014 року. То був період, коли організатор «помаранчево-чорних» повертався у велику гру після важкої травми, тож йому було не просто, довелося фактично розпочинати все з самого початку. Розпочався турнірний шлях команди з участі в Першій лізі КФЛ. Перший млинець вийшов глевким, зважаючи на те, що хлопці прийшли до футзалу з великого футболу, але вже тоді можна було розгледіти сталевий характер «Нікосу», з яким чудово знайомі суперники по «дев’ятці».

Попри тільки одну перемогу в сезоні колектив Дмитра Сисоєва бився у кожній грі, тож легко не було нікому з суперників, а сам капітан разом з голкіпером увійшов до символічної збірної. Разом з тим знову дала про себе знати травма, тому Дмитро, на жаль, знову ж таки змушений був покласти свої улюблені бутси в шафу. Разом з тим залишатися осторонь футболу взагалі на цілих півтора року Дмитро не міг, тож почав освоювати тренерську професію, проводячи тренування своєї команди раз на тиждень.

Як зізнається сам коуч, він постійно розмірковував на складом і тактикою. Навіть в душі, де звичайні люди просто миються, Сисоєв обмірковував модель гри своєї команди. Кілька років тому на перший план у великому футболі вийшли так званні футбольні гіки, в першу чергу в Німеччині, які представляли собою нову школу, так от капітан «Нікоса», принаймні в рамках Чемпіонату Києва «В9ку» Parimatch точно є саме таким футбольним гіком!

Попри всі свої тренерські таланти досягти результату з командою ніяк не вдавалося, але це зворотня сторона аматорського футболу, тому що велика плинність кадрів — хтось приходив, хтось ішов, один і той же склад не міг протриматися навіть декілька місяців. Двері в «Нікосі» відкриті для всіх, про що свідчить навіть включення у власні ряди дівчини, однак «футбольний роман» довго не тривав. Якось непомітно промайнуло пів року, і от уже тренер мав змогу на власному прикладі продемонструвати своїм підопічним безпосередньо на полі, як треба грати та що потрібно робити.

До команди приєдналися нові виконавці з необхідними ігровими якостями, до того ж додалися ще непогані легіонери з Марокко, і через два місяці нарешті прийшов результат. «Нікос» здобув свій перший трофей, після чого заявився до Ліги Бєланова, де також зміг досягти великого прогресу. На думку Дмитра Сисоєва, той склад був одним з найсильніших за всю історію клубу. «Помаранчево-чорні» застосовували специфічну захисну тактику 3-1, але навіть за наявності потужного складу, проблеми все одно існували. Так само не вистачало кількості гравців, через що команда дуже часто підсідала в другому таймі, що не дозволяло здобувати перемогу там, де вона, здавалося би, була неминучою.

Наприкінці сезону всередині колективу розгорівся великий конфлікт, наслідком якого стало те, що в команді залишилося всього лише чотири гравці, включаючи капітана. Цей конфлікт нарешті наближає нас до Чемпіонату Києва «В9ку». Гравці, які залишили «Нікос» створили свою команду, один з них став спонсором, а називається ця команда — Partstore. Тепер стає зрозумілим, чого так рубилися суперники в очному протистоянні восени…

Сам же «Нікос» дебютував на нашому турнірі на Літньому Кубку, а потім також заявився на повний сезон, і з того часу досі з нами. Дмитро Сисоєв додав друге тренування та ще більше ніж до цього почав приділяти увагу тактиці. Однак все одно проблеми зі складом не давали розкритися на повну. Остаточно кістяк, більшість якого грає й зараз, було сформовано навесні 2018 року.

Дмитро Сисоєв основну ставку робив і робить на ігрову дисципліну, а його одноклубники прийняли цю філософію, тож поступово почав з’являтися стабільний малюнок гри. Використання «прямолінейної» тактики, з орієнтуванням на максимум тих чи інших виконавців ми тепер називаємо «сисоєвщина». Стартував «Нікос» з дуже конкурентоспроможного дивізіону — Ліги Bronze. Перший сезон пішов на адаптацію, головним завданням було не вилетіти, і з ним команда впоралася.

Відчувши впевненість, на наступний сезон команда погодилася зробити крок уперед, у Лігу Silver. Знову ж таки на призові місця ніхто не націлювався, завдання було так само не вилетіти, але турнір видався досить вдалим. До останнього туру «помаранчево-чорні» боролися за бронзу, але програли вирішальний матч і завершили сезон четвертими. Тим не менше це було досягнення, тому що хлопці вже остаточно адаптувалися, зрозуміли, що можуть грати на рівних з переважною більшістю суперників на цьому рівні. У кінці літа « Нікос» поїхав на свій другий Літній Кубок до Одеси. Дмитро Сисоєв не зміг грати через травму (важкий шлях у цього футболіста, чи не так?), тому команда зірок з неба не хапала, досить швидко вилетіла та зосередилася на відпочинку біля Чорного моря…

Осінній сезон, який тільки-но закінчився, на думку Дмитра Сисоєва, «Нікос» провалив, і от як він пояснює причини цього провалу: «На жаль, у цьому сезоні в нас був на кожну гру дуже поганий збір. Коли на гру приїжджало вісім чоловік, я потім усю ніч святкував цю подію. Однак кількість — це не завжди якість. Бувало таке, що на заміні було два гравці, але вони були нижчими за необхідний мені рівень. Також ті, на кого я розраховував, не продемонстрували свій максимум.
Можливо, це сталося через травми, хтось нечасто приходив на тренування, а хтось банально знизив вимоги до власної гри та готовності. Я не приховую того, що я людина амбітна, тож мені було дуже приємно навесні отримати особисту нагороду кращого асистента Ліги Bronze, влітку це вже був приз кращого асистента Ліги Silver, а в цьому сезоні, де ми зайняли третє місце, я був дуже здивований, коли отримав нагороду кращого гравця ліги! Дуже дякую всім, хто голосував і визначав кращого гравця.
Це певно тому, що я не тільки тренував команду, а й почав набагато сильніше працювати сам. Відчувши, що кондиції вперше за останні 69 років повертаються на необхідний рівень, почав багато забивати та віддавати гольових передач. Зараз у колективі специфічний момент — один важливий гравець уже залишив нас, а два, як то кажуть, стоять біля дверей. Ми знайшли заміну, але двом новим виконавцям потрібний час, щоби зрозуміти наші принципи гри.
Для мене міжсезоння проходить в поганому настрої. Однак, я вірю, що у футболі, як і в житті, можливо все.  Я займаюся цим вже шість років, тому дивлюся в майбутнє з оптимізмом. У чемпіонаті «В9ку» ми завжди ставимо собі високі цілі, і попри всі негаразди зимовий сезон не буде виключенням! Взагалі мої особисті та команді цілі — це мати золоті медалі всіх ліг Чемпіонату «В9ку»!
Особисте визнання – це, повторюся, дуже приємно, і говорить про те, що Діма — ти можеш щось у свої 75 років, але дуже кортить нарешті досягти командного успіху. Я дуже радий, що наша команда має своє обличчя, свій малюнок гри. Іноді, коли ти граєш проти багатьох команд, у яких є спонсорська підтримка, ми підмічали, що обличчя людей у цих колективах однакові. Гравець грає за 127 команд. Як це так? Разом з тим я визнаю, що ці гравці дуже сильні, і зрозуміло, що багато команд хочуть їх запросити саме до себе.
Однак добре, що окрім нашої команди існують клуби, які впізнавані. Так наприклад, Олексій Крюк — це «Фурніком», Данило Ніколайчук — FC Olymp, Віктор Фурсенко — Kyiv United, Ігор Криворучко — FC Getman Kyiv, Владислав Мамалат — FC Vtoris, та ще багато хлопців і відповідних команд.
Я дуже радий, коли ми граємо суперників, які мають спонсора, тренера, сильних гравців, і можемо інколи досягати в таких поєдинках позитивного результату. Я завжди кажу своїм хлопцям — нехай ми не такі сильні індивідуально, але ми сильні, як команда! Особливо, якщо кожен з вас буде віддавати всього себе на футбольному полі! Я радий, що багато гравців, які пройшли школу «Нікоса» зараз грають за різні та сильні команди — Олександр Гайденко (Partstore), Віталік Мармизов, Віталій Дністровський, Дмитро Косьмина виступає за «Перун», Євген Курочка – за Comfort Life, і ще багато виконавців у багатьох інших клубах.
Має «Нікос» і медійну підтримку – зокрема, в нас є власна сторінка в соціальних мережах Facebook, Instagram і так далі. Хочеться, щоб наші хлопці швидше додавали, і нові гравці приходили та вбирали в себе дух «Нікоса» – команди без спонсора, команди зі специфічною тактикою, та команди, яка має дружню атмосферу».

Автор: Ігор Колодій