пї  РќРѕРІРёРЅРё ССѓСЂРЅССЂСѓ

(093)431-94-92
GC BARBERSHOP BEERLAND живе пиво Pokrov_Bozhyi Nadiya

FC Status+Cerber 2:2 Юність Рендер 7:0 LTM Атлант 0:5 Бізони


Таблиця

і о
1FC Status+Cerber1023
2Рендер1022
3Юність1020
дивитись

бомбардири

і г г/і
1 Лозінський Ігор 10 12 1.2
2 Яромій Назар 9 11 1.222
2 Шумський Володимир 9 11 1.222
дивитись

Дискваліфікація

дивитись




2017-12-25 17:25:17

Майбутні професіонали загартовуються саме в нашому чемпіонаті!

У Львові з цього сезону до чемпіонату «В9ку» долучилася команда СК «Енергія-3» – це наймолодший колектив з усіх, що виступають в усіх містах, усіх лігах нашого турніру. Це хлопці 2000-2002 років народження. Як відомо, у нас можна заявляти юнаків, які досягли 15-річного віку.

Початок для «юних і завзятих» був напрочуд вдалим – перемога над віце-чемпіоном «Рендером» – 3:2, Проте згодом пішли поразки – одна за одною, і на перерву команда йде в ролі аутсайдера. Ситуація, погодьтеся, цікава і незвична, тож поговорити з організатором колективу Назарієм Станкевичем було про що.

«Ми представляємо дитячо-юнацьку школу СК «Енергія», тут виступають практично випускники – міцний аматорський рівень, – розповів пан Назарій тоді. – У дебютному матчі нам було дуже приємно, що вдалося здолати такого серйозного суперника, так би мовити, молодість здолала досвід…
Ми є майбутнім нашого клубу: «Енергія-1» виступає на професійному рівні в Суперлізі з футзалу, «Енергія-2» – у Першій лізі, далі йдуть аматори, які мають змогу виступати в чемпіонаті Львівщини, а в підніжжі піраміди – ДЮСШ. Усе це робиться для того, щоби гравці безболісно переходили з нижчого щабля на більш високий.
Чому ми прийшли в турнір «В9ку»? Усе просто: по-перше, у нас нема ані конкуренції в своїй віковій категорії, ані належного рівня проведення змагань, а «дев’ятка» це надає. Ну і гроші – не останній в наш час фактор. Ми ж на самозабезпеченні… Враження – позитивні».

– Але з плином часу дещо змінилося. Чотири поспіль поразки могли підкосити юнаків, тож ми поцікавилися, які нині справи в колективу.
– В останньому матчі проти «Левів» я безпосередньо керував діями своєї команди. Спершу суперник нас недооцінив. І коли нашим хлопцям здалося, що створено комфортну перевагу –повели в рахунку 3:0, вони розслабилися. І не змогли повернутися в гру. Я намагався достукатися до них, пояснити, що варто зібратися, зіграти на контратаках, але не вийшло. Втім, трагедії з поразки не робимо, – розповів Назарій Станкевич.

– Ви входили в чемпіонат, як реально потужна сила, а потім пішло все не так. То в чому справа?
– Багато причин. У нас гравці віком 15-17 років. У них на першому плані навчання, закінчення школи, вступ до вишів. Ми не маємо через це постійного складу, навіть нормального навчально-тренувального процесу. Якості нема, стабільності. Часом бува недооцінка суперника. Я знаю: можемо, вміємо, але досвіду не вистачає. Інколи треба додати, або навпаки – пригальмувати, але через незіграність не вдається втілити все в життя.
Тут ми отримуємо те, що хотіли – досвід. Я переконаний, ми могли би навіть за призи боротися, якби мали постійний склад, коли кращі в строю, коли їх допомога конче потрібна. Але маємо те, що маємо.

– Валерій Васильович Лобановський любив повторювати фразу: «Ти поразку від перемоги сам не мусиш відрізняти», маючи на увазі, що коли виклався на всі сто – результат не важливий, бо ти зробив усе, що міг. Як з цим у ваших підопічних?
– У тому то й річ, що поразки їх підкошують – вони ще можуть це зрозуміти. Юні хлопці грають на емоціях. Гол, перемога – добре, поразка – погано. Ми стараємося донести, що перемога чи невдача – це не показник, фактор навіть кількох поспіль поразок – це не катастрофа, а навпаки, допомога в тому, щоби рухатися в вірному напрямку. Але поки що доходить важко. Це психологія в першу чергу…
Наша команда 15-річних виступала в чемпіонаті Львівщини – з ходу до Вищої ліги ввійшли, хлопці задрали носа. А як пропускали першими – ламалися, сипалися. Отож ми й хочемо робити поступові кроки, навчати їх, що не все в житті так просто. І на наступний сезон заявимося в «дев’ятку», а як команда зможе чіплятися за «призи» – значить, хлопці нарешті дозріли. Тим паче, що рівень чемпіонату Львову «В9ку» постійно росте – це помітно. Тож і ми будемо зростати разом з ним.