обери місто
збірна туру
ГОЛ / СЕЙВ ТУРУ
2018-09-28 13:52:48
«Бізони» протоптали стежку до чемпіонства у «вишці» Львова
Посівши десяте місце серед 12-ти учасників відбору, «Бізони» опинилися у Вищій лізі, де стали тріумфаторами! Лише в стартовій грі поступилися, після чого оформили п’ять поспіль непростих перемог, обійшовши LTM і «Ескадру», яким залишається з’ясувати в заключному очному поєдинку, кому дістанеться срібло, а кому – бронза. Юрій Михайлович Міхель, відомий лікар-хірург, який організував команду «Бізони» і опікується її справами досі, виявився напрочуд цікавим співрозмовником. – Вітаємо зі здобуттям чемпіонського звання у Вищій лізі! – Дякую. Дуже приємно. – Що можете розповісти про свою команду? З кого складається, заради чого виступаєте? – Спершу команда складалася з лікарів. Вирішили побігати заради власного задоволення. Тож і участь ми брали в основному в основному в професійних змаганнях – до Дня медика, наприклад. «Бізони» – це вже трохи інша історія, бо це універсальна команда. Поєднує нас те, що граємо в основному між собою для задоволення. З тих, з ким починали, більшості вже немає у складі. Але залишаються лікарі, є тепер і айтішники, і фахівці в інших галузях. Склад мінявся, а кістяк зберігався. Колектив складається з друзів. Ми – звичайні любителі. Тренуємось разом, і я з усіма, хоча в турнірі не граю, мені вже 60… Можемо назбирати людей на декілька складів. Спонсора нема. Головна умова – прийти і заплатити за себе. – А чому називаєтесь «Бізони»? – Там, де ми тренувались, поруч паб такий був, «Бізон», в який ми навідувались інколи. Тож коли постало питання про назву, якось само собою випливло… – Тож вирішили спробувати себе в аматорських змаганнях? – Так. Дізналися про «дев’ятку», записалися – виявилося, що це на краще, бо такий турнір організовує, дисциплінує. Щось нове – це завжди цікаво. Підсумком сезону стало не лише чемпіонство, а й, на жаль, серйозні травми… Двоє нині в гіпсі – Володимир Зайцев і Любомир Максимець. Одужання їм якнайшвидшого зичимо, і міцного здоров’я. І тут постає питання про страхування, я вже цю тему піднімав. Хай інші на нашому прикладі вчаться та роблять висновки. Це не так вже й дорого – застрахуватися на рік. А так усе добре – трансляції, судді. До турніру нема претензій. Я був в Америці – там перші тури дивився, в Європі – останню гру. От тільки звернув увагу, що самі матюки лунають, особливо серед молодших хлопців… Хотілося б до них звернутися: не вподоблюйтесь москалям, це так неприємно. Та й не притаманно це українцям ніколи було. Чого воно так стало?.. – Хто став ковалями перемоги «Бізонів»? – Насамперед наші воротарі – Ярослав Доморадський та Ігор Куцик, вони – наші лідери. Ми найменше пропустили, і це стало головною причиною загального успіху. Захист – Євген Лем, Тарас Данилишин, той же Володя Зайцев. Напад – Влад Орловський, Андрій Івашків, Дмитро Блонський. Останній до Києва переїхав. Шкода, нам його бракуватиме. – У складі «Бізонів» відчувається єдність, присутній колективізм? – Ну були такі, що хотіли тільки грати, а не тренуватися. Але ж це інших ображає. Всі, так усі разом! Були справді талановиті, але вони не вливалися в колектив, наштовхувалися на опір. До нас просяться зі сторони, але ж у нас свої є. Інколи самі хлопці пропонують кращих за себе, але я кажу: «Ви розумієте, що при цьому на лавці самі сидітиме? Не приводьте». Участь у турнір стала престижною, тож якщо хтось хоче грати, хай на тренування також ходить. А я тренуюсь з усіма, займаюся організацією, хоча в нас цей процес уже добре налагоджений, мотивую. Я ж стояв біля витоків команди, вважаю її своєю, рідною. Радію успіхам. Хлопці до мене звертаються по поради в різних ситуаціях… – Як вважаєте, цей сезон – це успіх для вашого колективу? – Це як подивитися. Ми – кращі серед гірших. Це було непросто, але ми це зробили. Але ж хочеться бути серед кращих! – У планах є виступ у зимовому чемпіонаті «В9ку»? – Так, заявляємось на зиму. Безперечно! Ми вже захопилися цим. Трансляції, звіти, анонси – це вже мотивація. У нас люди прямо з літака їхали на гру, бо відповідальність таку відчували. А ще доводилося вивчати суперників, готуватися до кожного матчу, працювати над помилками. Це справді дуже цікаво. Автор: Віктор Петрушов