2017-12-25 10:17:10

Олександр Бухтіяров: «У мене все життя побудоване навколо футболу»

Коли ми підняли тему про найстаршого голеадора в київській Суперлізі, одразу виникли питання в представників інших міст – мовляв, а про нас чого не згадуєте? Так, організатор «Роганський Юнайтед» з Харкова Віталій Нешлюбенко нагадав: «У нас Юрій Дмитренко в свої майже сорок років є головною ударною силою нашої команди».

У Кривому Розі скромно промовчали, але там ситуація ще крутіша: капітан «Штилю» Олександр Розанов постійно забиває в 40, Ігор Лебедєв з «Металурга» – в 41, Олександр Бухтіяров («Штурм») – в 42! Ба більше, саме останній є найкращим бомбардиром криворізького чемпіонату «В9ку», маючи в активі на цей момент назагал 82 влучних удари! Ну в щодо найстаршого в тамтешній Суперлізі, то це Сергій Тименко, який в свої 47 років є основним воротарем команди Sigma.

Тож нам було про що поговорити з організатором «Штурму» Олександром Бухтіяровим.

– Як давно ви в футболі загалом, і міні зокрема?
– Та з першого класу! Пішли з хлопцями – разом на секцію записатися. І пішло-поїхало. Грали на першість міста, району. І в міні також – у дворі м’яча ганяти – чим вам не міні-футбол? А вже згодом я виключно на міні перейшов. Мій «Штурм» виступає в чемпіонаті Кривого Рогу під егідою місцевої федерації, ну і «В9ку» також. Нічого не пропускаємо. Я взагалі, якщо чесно, постійно граю. І вчора, і сьогодні (розмова відбулася в неділю). І завтра домовилися зіграти між компаніями. Тримаю себе в тонусі.

– Але ж ви в нас починали виступом за Red восени 2016-го. То була розвідка? «Штурм» уже існував на той час?
– Red – то чужа команда. Просто мене запросили – я пограв, отримав задоволення. А на наступний сезон свою команду підтягнув. А Red виявився недовговічним проектом – розпався. Ми ж хочемо, щоби все було всерйоз і надовго. «Штурм» існує з 2009-го. Роком раніше я грав з «Гетьман», ми стали в себе чемпіонами міста, виступили на Всеукраїнському турнірі – 4-е місце зайняли. Мене все це вразило, тож я свою команду невдовзі створив.
Отак вона і виступає в двох чемпіонатах Кривого Рогу, і турнір «В9ку» посідає важливе місце в нашому житті. Головне, щоби ціни не зростали, щоби матчі першості не перетворювалися на «Німеччина – Сан-Марино» через брак гідних учасників, щоби підтягувалося більше класних команд. Гадаю, що в цьому сезоні багатьох відлякнув обов’язковий стартовий внесок…

– Згадуєте сезон, коли трохи недотягнули до золота (зима-2017)?
– Так, шикарний був сезон! Усе було в наших руках і ногах, мусили виграти той «золотий матч», але не пощастило. Проте приємні спогади залишилися.

– Ви утримуєте команду за свій кошт, так?
– Цілком вірно – я утримую команду. Головне, щоби хлопці грали.

– Може ви надто вимогливий до гравців – останнім часом спостерігалася плинність кадрів. Це, певно, все ж таки мінус?
– Ми дуже не любимо програвати! Зміна складу – це нормально, ніяких мінусів. Команда постійно в тонусі, не розслабляється. Я ж палку не перегинаю, на двері після кожного програшу не вказую. Інколи не везе чи сил бракує – бували й програшні серії. Головне – робити все, що в твоїх силах, викладатися на повну, тоді жодних претензій не виникне.
Нині колектив у нас хороший, збалансований. І все одно є текучка – через травми. Я задоволений: ми на третє місце вийшли, саме це було в планах на сезон після того, як минулого сезону поза межами призової трійки фінішували. Далі вимоги будуть збільшуватися. А зараз усі стараються – молодці. Робимо, що можемо, а там як пощастить. Частенько нам удачі бракує, особливо в матчах з «Металургом».

– А чи не збираєтесь часом повісити бутси на цвях?
– Та поки такого думки і близько нема! Буде здоров’я – до 70-ти років гратиму. Поки що з молодими виступаю на рівних, і грандіозні плани маю. Це так приємно – відчути, як у крові закипає адреналін. Допомагає відчути себе молодим. І вихідні пролітають, як одна мить. За мене всі в сім’ї вболівають. Футбол для нас – це ритуал, кожна гра – міні-свято. Усі родичі мене підтримують, вболівають, все життя навколо матчів вибудовується. Я думав, що вже остання гра року була, але ж дізнався, що буде в нас матч і 30-го, то аж зрадів. І всі раді – свято триває!