2019-05-15 20:29:46

Львів: до турніру «В9ку» двері відкриті для всіх

Днями поспілкувалися ми з організатором у Львові Василем Себалом про справи в чемпіонаті. З’ясувалося, що в місті відбуваються цікаві зміни, і наш турнір стає дедалі популярнішим. Навіть незважаючи на те, що з приходом весни, за традицією, кількість учасників зменшується. Проте відриваються прекрасні перспективи на майбутнє.

– Ви організатор змагань «В9ку» в місті вже досить довго. За цей час щось змінилося?
– Давайте підіб’ємо підсумки, спираючись не на поточний чемпіонат, а на попередній сезон, – почав Василь Себало. – Турнір демонструє високий загальний рівень. Не дарма ж чемпіоном України «В9ку» став представник Львова МФК «Княжий Ринок». Уперше, до речі, в історії. У місті про нас усі вже знають. Тому що любителі гри спілкуються між собою, і якщо тут хтось виступає, його друзі та знайомі в курсі справ.

– Але ж багато хто полюбляє справді серйозні змагання. А з весни до осені грають на чемпіонат міста, районів, області. На великому полі… Чи не так?
– Звісно, що так. Але існує ніша, яку собою заповнює наш турнір. По-перше, не всі здатні грати у великий футбол, по-друге, маючи якийсь згуртований, проте обмежений кількісно колектив, також хоче пограти. Ну і є також справжні фанати суто міні-футболу. Ми бачимо своє завдання задовольнити всіх, а перш за все аматорів, тих людей, які хочуть побігати з друзями в одній команді. Для підтримки фізичних кондицій і задоволення від самої гри. А коли ще й змагання при цьому відбувається – то є величезний плюс.

– Ви казали про минулий сезон…
– Так. Ми мали дуже хороший показник – на старт вийшло 20 команд, і хоча до фінішу дійшли не всі, а 17, але це теж добре. Не все у всіх вдається, у когось внутрішні сподівання типу «вийдемо, всіх порвемо», не були підкріплені грою та результатами абощо. По-різному буває. Тим паче, що ніхто нічого не втратив – ми ж не беремо гроші наперед за цілий сезон.
Ну і ще негаразди були – недобросовісні конкуренти ставили палки в колеса, всіляко перешкоджали. Доводилося викручуватися, міняти місця проведення матчів. Це негативно вплинуло на імідж. Але ми зробили висновки.

– То чим приваблює турнір?
– Тут збираються не зовсім дворові команди, хоч і вони можуть вирости до більш серйозних аматорських колективів, а любительські, які окреслили для себе якісь плани. Тут вони можуть помірятися силами з рівними собі, а також із справді сильними суперниками. А це, як не крути, користь. Тільки сильний суперник може вказати команді на ті моменти, над якими їй слід попрацювати, щоби виступати краще.
От, наприклад, МФК «Княжий Ринок», в якому виступають найкращі футзалісти-аматори Львівщини. Там і колишні професіонали є, і любителі високого рівня майстерності. «Галицька здоба» – потужна команда, нині відновлення переживає. Тож команди, що грають з ними, отримують також неоціненний досвід спілкування. Такі майстри, досвідчені знавці своєї справи, як Сергій Тригубець («Галицька здоба»), Євген Москвін або Юрій Цибик («Княжий Ринок») – люди доброзичливі, вони підкажуть, пояснять, навчать чомусь. Їм же як – чим суперник сильніше, тим самим цікавіше!
Але головне, що наш турнір – доступний для всіх. Це зовсім недорого. Як на мене, смішні гроші з розрахунку на цілу команду, і такі витрати може дозволити собі будь-хто. Прийшли, пограли, розрахувались. Наперед за незрозуміло що платити не доводиться. Ну і звісно що приваблює великий пакет послуг. Судді, лікарі, диктор, зйомка відео, фото, інформаційний супровід. Сайт не поступається профі-лігам, ще й у соцмережах усе є. А інтерв'ю після матчі, де кожен може відчути себе у ролі професіонала, побачити себе, показати рідним і знайомим! Це весело та цікаво. І я бачу, що деякі, як приходять, то вже не хочуть йти. Кажуть, що тут рік можна грати за ті кошти, які інші вимагають за сезон. Ще й умови такі…

– Ви кажете лишаються. А як же наші рідненькі старожили – «Торнадо» з «Рендером»?
– Це життя. Команди не існують вічно. Вони ж не професійні. Якщо один організатор тягне на собі весь колектив, рано чи пізно він втомлюється, потрібен перепочинок. Тому бажано, щоби в колективі було декілька холериків – заведених, ініціативних, які підстрахують один одного, а разом робитимуть загальну справу.
Але гравці знаходять собі нове пристанище. І нині в нас у різних командах виступає чимало футболістів з цих команд в інших колективах. Для когось гра – хобі, для когось життя. Тому й різне ставлення. Але тут кожен знайде для себе те, що хоче чи потребує. От у нас з’явилася «Ескадра» – спершу не виходило. Але минуло не так багато часу, хлопці «обстукалася», і команда розвивається. LTM викликає в цьому плані повагу. А «Юність» взагалі їде до нас здалеку, щоби просто пограти!
«Бізони» – справжні джентльмени. Заведені на полі, але інтелігентні та культурні навіть під час гри. «Здоба» нині відсотків на 60 складається з випускників колективу «Енергія-2», а вона ж у нас обкатку проходила! І теж спершу не виходило… Тож це справді дуже корисний досвід. А зараз ці юнаки – чемпіони України у своєму віковій категорії! Навіть деякі вже стали професіоналами або отримали запрошення до сильних команд.
Тут стільки всього різного та цікавого, є в кого повчитись, завжди можна щось перейняти. Головне – бажання. Велику справу слід почати з маленького кроку. І краще почати з нашого турніру.

Автор: Віктор Петрушов