2020-01-16 18:49:57

Валерія Коритна та її Imperial – особливий і неповторний

Жінка біля керма команди – випадок рідкісний, але не унікальний. Не станемо згадувати про ті, що нас не стосуються, маючи перед очима прекрасний власний приклад такого чудового поєднання, як Валерія Коритна та її Imperial, який прямує до чемпіонства в Лізі Gold.

– Перш за все розкажіть про те, що єднає особисто вас із футболом.
– Уже 23 роки я закохана у футбол. У юному віці ще підлітком, у далекому 1996-му замість мультиків почала дивитися Євро-96, і щось ніби клацнуло в душі. І отак – любов на все життя. Але я навіть не мріяла, що буду пов’язана з грою напряму.

– Що сталося, як вирішили мати свою команду?
– Кістяк нашого клубу складають хлопці з Татарки. Давним-давно мене занесла туди доля, по моїх творчих справах, я дізналася про них, познайомилася. І вирішила допомагати цій аматорський команді. Вони вже були згуртованим колективом, але на той час мали організаційні проблеми, тож ми знайшли одне одного. Й опинилися вони під моїм крилом. Це сталося чотири з половиною роки тому. І з того часу ми разом. 

– Складається враження, що ви ставитися до своєї команди, як до своїх діточок, хоч вони не годяться за віком. Дбаєте про них, турбуєтесь…
– Так, воно так і є. Я дуже стараюся. Роблю, що можу, а хотілося би ще більше. Весь час здається, що недостатньо… Коли все почалося, команда складалася з хлопців віком від 18-ти до 30-ти, тож дорослішаємо разом. Кістяк зберігається. Я їм всім дуже вдячна. Раніше переживала за них біля екрану, а зараз біля поля, то враження – взагалі неймовірні! Комусь може здатися, що вони так викладаються, навіть руки-ноги ламають за шалені гонорари, але ж це не так! Але ж як віддаються грі! Бракує слів, щоби віддячити за все!

– Ви є в заявці команди в якості капітана. Це що, «весільний генерал», себто знак поваги? Чи ми таки зможемо побачити пані Валерію на майданчику?
– Це для того, щоби найшвидше вирішувати організаційні питання. Але й почесно. У нас, звісно, є справжній капітан – це наш воротар Денис Сірік. Якщо чесно, я би хотіла з ними побігати, але соромлюся… Знаю, що дівчата в турнірі «В9ку» грали. Що ж, я подумаю. Ще п’ять турів є. Може, справді спробувати? Балерина на паркеті! Хоч хлопців своїх такою появою порадую… 

– Рік тому практично цей же Imperial пройшов відбір, а згодом став чемпіоном Ліги Bronze. Нині опинився в Лізі Gold, одразу взявшись правити тут бал. Це так виросла команда у своїй майстерності?
– Щодо питання, чому в Gold – це ініціатива головного організатора. Я вдячна Максиму Мамедову. Спершу він планував відправити нас у Silver, я зраділа – це так справедливо: ми ж пішли, як чемпіон Ліги Bronze, повернулися ніби на своє законне місце. Аж раптом дізналася, що гратимемо на щабель вище. Питаю «Чому?», він каже: «Ви – класна команда! Борітеся, доводьте!» Це ми й робимо. Я вдячна йому, і дуже пишаюся своєї командою, яка лідирує в першості.

– Зрозуміло, що тільки золото влаштує Imperial, який вперто йде до цього. А потім що? Знову підете від нас?
– Взимку ми з вами. Уже другий рік поспіль. А влітку, якщо чесно, так – підемо. 8 на 8 – це наш головний формат. З часом хотілося би дорости до того, щоби грати у великий, справжній футбол 11х11. Це моя мрія. Але цей турнір взимку виявився дуже корисним для нас. «Дев’ятку» вже, мабуть, не покинемо, бо сама бачу, як команді тут усе подобається. Ну а завдяки цьому відкрила для себе футзал.

– Попереду у вашої команди ключовий матч з ФК «Поліція Києва» за одноосібне лідерство. То як там Imperial почувається?
– Настроєні хлопці страшенно, рвуться в бій. Головне, щоби збір був. А я буде підтримувати всіма силами. І не тільки я. Багато хто за команду вболіває, але групи підтримки згуртованої не маємо. Треба над цим попрацювати, якось організувати. Щось придумаємо обов’язково. Навіть гімн свій клубний мати хочеться. І взагалі поєднати футбол і творчість, огорнути гру нею, щоби наш Imperial став особливим і неповторним.

Автор: Віктор Петрушов