2019-10-26 14:25:39

«Трудові резерви»: з першого сезону – й одразу в чемпіони!

Минулого туру дебютант чемпіонату Києва «В9ку» Parimatch ФК «Трудові резерви» достроково виборов звання чемпіона Другої ліги Північної конференції, з чим ми вітаємо хлопців. З цього приводу ми зв’язалися з капітаном «жовто-чорних» Ярославом Грисюком та поставили йому кілька цікавих запитань.

– Це ваш перший сезон у нашому чемпіонаті, то які загальні враження від виступів на «дев'ятці»?
– Так, це наш перший сезон. Назагал дуже приємні враження з чемпіонату, дуже хороша організація. Я в 2016 році грав у цьому чемпіонаті за FC Sparta, мене ще тоді вразив цей чемпіонат класним сервісом. Найбільше мені тоді сподобалось коли ви робили розбір ігор, точно не пам'ятаю як називалось – чи «після гри», чи «третій тайм», на жаль, зараз цим не займаєтесь. (прим. автора – не переживайте, до нового сезону ми готуємо сюрпризи).

– Чому команда має таку назву, і як взагалі ви зібралися? Чи давно ви граєте разом, де грали?
– Найдовше знайомий і граю з Юрою Піддубним Юрою, ще з університетських років. У 2013 році ми з ним організували команду ФК «Лев» і заявилися у КФЛ (Київська футбольна ліга). В основному команда складалася з студентів НУБіП, досить непогано грали. Тоді ж познайомився зі Славою Чубом і Пашою Плавуцьким, і вони почали грати за «Лев». Команда проіснувала два роки. На жаль, у КФЛ були великі внески, і було напряжно нам, студентам, платити. Команда розпалася, а в мене не було бажання більше займатися організацією. У мене тільки й часу вистачало грати 11х11 у WS League за ФК ФКФ.
З іншими пацанами познайомився рік тому, коли їздив до них грати у футбол на Стельмаха, 9 (не пам'ятаю, яка там школа). Це Ігор Малюк, Влад Оганесян, Данило Селіваненко, Вадім Купрійчук, Ден Кулачинський, Коля Михайлець, Валік Сварковський та інші. Погравши з цими пацанами десь із рік, я з Піддубним вирішили знову організувати команду. Спочатку я хотів назвати команду ФК «Стельмах», символічно – ми ж зазвичай там граємо.
Чому така назва? Я скоротив її, повна назва «Трудові футбольні резерви», і ця назва уже сама за себе говорить про команду. Всі до єдиного в ній трудяться, стараються, на команду, на результат. Пізніше покликав Сергія Сороченка в команду. З ним рік грав на чемпіонаті Чернігівської області. І Чекувкелу Ебуку (ми його називаємо простіше – Майк), з яким познайомився, граючи за ФК ФКФ.

– Що, на вашу думку, стало запорукою успіху. Перший сезон, і одразу нікого з суперників «не помітили», ставши першими достроково. Можливо, ця ліга заслабка для вашої команди? Який матч був самим кращим у сезоні, а який не хочеться й пригадувати? Кого б відмітили з суперників? – Запорука успіху це дружність, зіграність команди й індивідуальні уміння кожного окремо. Для першого разу ліга для нас не слабка, просто ми були сконцентровані, на кожну гру – тільки на перемогу. Найкращий матч, на мою думку, для нас – це була перша гра проти «Сталі ТМК». Ми вже зігралися, як команда, і діяли злагоджено. У тому матчі, що цікаво, майже всі ми забили по голу, кінцевий результат 7:1.Також можна відмітити першу гру проти SLK – ми перемогли з нервами 5:4, виграючи по ходу 5:2, і на останніх секундах нас спасла штанга. Ну і, звичайно, наш рекорд розгромний з «Пегасом» 18:5, і рекорд Слави Чуба, який забив 12 голів у тому матчі. Як на мене, то всі матчі хочеться згадувати, навіть поразку в матчі з SLK 2:6. Команда просто проти нас зібралася, настроїлася і виграла.

– Як ви на паркеті граєте?  Які плани на новий сезон? Чи плануєте залучати нових гравців?
– Не буду нікого виділяти з команд. Команди всі грають на одному рівні. Немає явно кращих, немає гірших. Усі класні команди, і всі індивідуальні різні. На паркеті, як команда ми, ще не грали, тож будемо пробувати свої сили, настроюватися на кожного суперника і вигравати. Будемо заявлятися на зимовий сезон. Цілі, на кшталт «на яке місце будемо претендувати», ми не ставимо, але я обіцяю, що будемо виходити на кожну гру з думками тільки про перемогу. Хлопці практично всі їздять на ігри, я не буду багато дозаявок робити, можливо двох-трьох дозаявлю.

Автор: Ігор Колодій