2020-03-01 15:45:30

Богдан Жуковський: «Дев’ятка» стала для нас футбольним домом!»

«Любі друзі» – це найголовніший ветеран чемпіонату Києва «В9ку» Parimatch. Це єдина команда з тих, що нині змагаються в турнірі, яка брала участь ще в самому першому сезоні! А найголовніше при цьому те, що склад майже не змінився з тих часів. Цікаво, що за стільки років хлопцям жодного разу не вдавалося здобути золоті нагороди, і ось нарешті це сталося!

Колектив став чемпіоном 1-ї ліги Центру. Більше того, команда забрала майже всі індивідуальні нагороди, так кращим бомбардиром став Олексій Новіков, кращим голкіпером – В асиль Стадник, а кращим гравцем було визнано Костянтина Кричевського. Солідний врожай, погодьтеся! Таке враження, що воздалося команді за всі попередні роки. Ми зв’язалися з капітаном «друзяк» Богданом Жуковським і поспілкувалися про його враження та відчуття після першого в історії команди золотого сезону.

– Які враження від такого довгоочікуваного чемпіонства?
– Перед стартом турніру команда не ставила перед собою завдання будь-що здобути перемогу. Початок сезону для нас не віщував нічого доброго (єдина поразка за сезон – у першому ж матчі, програли МСК «Україні»), та чим ближчим було завершення чемпіонату, тим більше у хлопців горіли очі, і перед командою врешті таки з’явилася ціль стати першими. Скажу коротко: чемпіонами бути приємно. Але для нас це – не межа, тож команда й надалі працюватиме і буде доводити, що статус переможців ми отримали невипадково.

– Добре, ціль не ставили, а як розцінювали власні шанси?
– Ми не робили жодних прогнозів, тому що всіх суперників бачили вперше, цілі почали з‘являтися вже у ході сезону.

– Які загальні враження від сезону, як тобі рівень суперників і конкуренції в лізі?
– Гарний сезон. Битва за перше місце – до останнього матчу. Вдячні суперникам за цікаву гру. Недоліком нашого дивізіону, на мою думку, був суттєвий розрив у класі між лідерами та командами, що були у другій частині турнірної таблиці.

– Яка гра запам'яталася найбільше, а яку не хочеться і згадувати?
– Мені найбільше запам‘яталися обидва матчі з МСК «Україною». У першій грі ми грали просто жахливо, хоча пропустили тільки за дві хвилини до кінця матчу, але під час матчу були думки, що з такою грою ми далеко не заїдемо. А потім був матч-відповідь, де ми, забивши два голи, зіграли у стилі «Атлетико» Дієго Семіоне, втримали потрібний нам результат. Попітніти треба було здорово.

– Які плани та цілі на наступний турнір? Про зміну складу та підсилення можна навіть не питати?

– Плануємо заявитися у лігу вищу за рангом, де більшість команд буде плюс-мінус одного рівня, і спробувати там поборотися за медалі. До нас в команду майже не потрапляють люди зі сторони. За призові місця ми отримуємо не більше, а може навіть і менше задоволення, ніж тоді, коли друг за друга «б’ється» на полі. Тому якщо й буде підсилення, то дуже точкове: 1-2 людини, але не факт, що воно взагалі буде.

– Що вас змушує так довго виступати у змаганнях? Що для «Любих друзів» значить чемпіонат «В9ку»?
– Ми кайфуємо від того, що збираємося роками стабільним дружнім складом, граємо, хоч і не маємо тренувань і підготовки, даємо бій командам, які приходять з наставником, малюють тактику, тренуються… У цьому є свій кайф. «Дев’ятка» стала для нас футбольним домом!

Автор: Ігор Колодій